Як розповісти дитині про небезпечні ігри і не спровокувати цікавість. 

Автор статті Lyubov Naydonova (завідувачка лабораторії психології масової комунікації та медіаосвіти в Інститут соціальної та політичної психології НАПН України) 

     На прохання повторюю свій текст без посилання і додаю ще трохи простих порад. 

У продовження теми смертельних квестів, у яких дітям пропонують завдати собі шкоду: порізати руки, змішати і випити ліки, включити газ, прийти в небезпечне місце і т.п. Як батькам бути пильними. Що перше роблять батьки, коли узнають інформацію про такі ігри? Починають розпитувати дитину, чи ти знаєш про таку гру. Діти кажуть: ні, не чули. Батьки щасливі - це не про нашу дитину. А саме після цих розпитувань може з'явитися бажання пошукати. Профілактика не має викликати цікавість до забороненого. Тому треба мати з дитиною розмови щоденно про усіляке. У тому числі: в які ігри подобається грати, чому саме в цю гру, що саме найбільше подобається, що ти в ній знаходиш для себе, а що тобі залишається після того, як закінчив грати, чим це пригодиться надалі в житті і т.д. Інколи важко слухати, бо а) дитина не вміє себе виразити (і чим більше грає, тим більше імовірність, що на спілкування не лишається часу і комунікаційні уміння не розвиваються); б) у батьків немає часу і не вистачає терпіння вислуховувати детальну розповідь сюжету гри, дитячі оповіді про персонажів чи якісь рівні та ігрові проблеми (тому від цих розповідей найчастіше відмахуються як від несерйозного, неважливого, пустого). Але якщо ми не ведемо наших дітей у грі, є велика імовірність, що гра починає вести нашу дитину в реальності.        Не просто забирає час життя, а втручається в реальність, вимагаючи певних дій, і як виявляється небезпечних.

Батьки відповідають за життя дитини, мабуть скоро і кібернедогляд теж зявиться як новітнє поняття. Сьогодні вже увели в обов'язки батьків забезпечення права дитини на вільне від екранів середовище життя. Це відповідальність батьків. Безпека дитини - це відповідальність батьків, хоч і в кіберсередовищі. Але часто цілком відповідальні батьки не знають, як діяти, щоб убезпечити від таких ризиків.

     Найкращий шлях профілактики смертальних квестів - 1) розвиток інтересів дитини поза інтернетом, в реальності; 2) збереження довіри у стосунках, контакту, для того, щоб дитина бачила в батьках джерело допомоги в складнощах і зверталася.

Що дитині подобається? Наскільки вона має сталий інтерес? Якщо не має, то скільки ви зробили пропозицій спробувати щось нове, і ще раз, і ще раз? Це не обов'язково нові кружки чи щось організоване. Це може бути будь-яка справа, що робиться разом (приготування їжі, наведення чистоти і краси в оселі, підготовка подарунків, спільний перегляд фільмів чи читання книги) з розмовою про відчуття, думки, здобутки, які віднайдено в цій справі, побільше гумору і веселощів. І про ігри також говорити, допомогти дитині пройти період захопленості, регулювати час, "торгуватися" ("ти з'їси цю цукерку тільки через мій суп"), укладати угоди, карати згідно з домовленостями (щоб розвивати волю в дитини, а не принижувати її) і т.д. 

     На жаль, до ігр ставлення у дорослих - крайнощі. Спочатку нічого не регулюється, а потім, як узнали про небезпеку - все заборонити. Крайнощі не подіють адекватно. Формуйте інтереси поза інтернетом. Розмовляйте про життя і про ігри також. І в цій розмові про життя, небезпеки, проблеми, свою долю, свій шлях, про ігри, спільноти, небезпеки в іграх, зв'язок з життям - ви узнаєте потрібну вам інформацію. Не питайте "чи знаєш ти таку-то гру", спитайте "а чи хтось розповідав тобі тобі про ігри, які не тільки в екрані відбуваються, а виходять за межі, в реальному житті щось треба робити, і що ти думаєш про це?". Не кажіть :"ти ж мені зразу скажи, якщо хтось таке буде пропонувати", а скажіть "а що ти зробиш, якщо тобі таке запропонує хтось?" Начебто те саме, але трохи інакше. 

     Розумію, що на всі випадки не може бути однакових порад. Ви краще знаєте свою дитину, але знайдіть і тих, з ким ви можете радитися.

Додаю ще кілька порад з урахуванням віку дитини.

     Ці квести на 9-13 річних спрямовані, в цьому віці відбувається зміна ставлення до батьків і це слабке місце, в яке втручаються. А починати говорити про небезпеки раніше треба. Чи є в дитини уявлення про те, що люди різні, є й погані, ті, хто можуть вчинити дитині зле. Ігри теж створюють люди і може статися так, що ігри теж пропонуватимуть якісь погані речі. Як ти розрізниш? Які погані речі можуть пропонувати? Я тобі допоможу розібратися. Треба звертатися до мами чи тата, якщо сумніваєшся. Це приблизно для молодшого шкільного віку. А для старших більше індивідуалізовано в залежності від стану стосунків. Тут як надмірна опіка так і відсутність опіки (надмірна свобода) можуть виявитися ускладненням. Довіряй і перевіряй у балансі.    

Як не розпестити дитину?

Дуже часто самі батьки та інші родичі, які постійно живуть з дитиною, не помічають, що вони допустили дуже прикру помилку - розпестили дитину. Більш того, багато дорослих людей, особливо мами з татами і дідусі з бабусями, не хочуть визнавати факт того, що їх чадо росте дуже розпещеним. Однак дитина не завжди буде знаходитися в замкнутому колі сім'ї. Найстрашніше для розбещеної дитини - зіткнення з суворою реальністю.

Більшість психологів приходять до висновку, що до 8-ми місяців ласка потрібна дитині в необмежених кількостях і не дивлячись ні на що. Всі бажання малюка повинні миттєво виконуватися, тому що їх джерелом є не примхи дитини, а важливі фізіологічні та психологічні потреби. Якщо немовля залишати в безпорадному стані, без уваги, це може в майбутньому сформувати у нього невроз. Потім, коли дитині виповниться 8 місяців, слід проявити деяку обережність. Насправді є три простих правила, які дозволяють уникнути розбещеності дитини:

Правило 1. Послідовність

Ні в якому разі не допускайте того, щоб проступок і неприйнятна поведінка дитини залишалися без реакції дорослих. І якщо ви обіцяли покарати за те чи інше порушення, ви повинні це виконати, нехай навіть і формально.

Правило 2. Одностайність

У виховному процесі участь беруть всі члени сім'ї. І з усіх питань виховання у них повинна бути єдина точка зору. Якщо мама лає, а бабуся заохочує за одне і те ж - це призведе до сумних наслідків. Не полінуйтеся і зберіть сімейну раду, на якій усуньте всі можливі розбіжності з приводу виховання дитини і, головне, з приводу заборон, які ви збираєтеся перед нею ставити.

Правило 3. Адекватність

Дотримуйтеся адекватної системи цінностей. Буває так, що за бійку малюка можуть лише ласкаво пожурити, а за розбиту вазу строго покарати на тиждень. Це дезорієнтує дитину в системі загальнолюдських цінностей. Тяжкість покарання завжди повинна відповідати тяжкості проступку. Але, знову ж таки, намагайтеся знаходити інші педагогічні методи впливу, ніж загрози, психологічне насильство, крики і диктатура.

Якими ж можуть бути ці методи? У спрощеному варіанті, для управління поведінкою дитини повинні використовуватися тільки слова "Не можна" і "Молодець". Не кидайтеся в крайності - і не завалюйте дитину солодощами та подарунками за кожну добру справу, яку вона зробила, і не користуйтеся ляпасами та потиличниками. Запам'ятайте: дитина повинна бути вихованою, а не покірною.

7 способів залучити дитину до хатньої роботи

1. Робити разом

Поширена мамина фраза: «Іди, пограй, я зайнята» - серйозна помилка на шляху виховання справжніх помічників. Займайтеся хатніми справами разом. Посадіть малюка поруч на кухні, дайте йому взяти участь у ліпленні пельменів, подрібненні салатного листя, витиранні столу або перебиранні гречаної крупи.

2. Відзначайте успіхи

Чарівні слова, які працюють як з дітьми, так і з дорослими: «Тільки ти можеш зробити це по-справжньому добре!» Усвідомлюючи власну неповторність і значущість в питанні збору фантиків з підлоги або витирання пилу з телевізора, малюк з радістю буде займатися справою, в якій він відзначений як кращий з кращих.

3. Нехай допомога буде справжньою

Залучайте дитини до допомоги там, де вона тобі дійсно потрібна, а не тільки щоб зайняти або відвернути її від пустощів.

4. Залишайте місце для сюрпризу

Діти люблять робити батькам сюрпризи. Надайте їм таку можливість, давши зрозуміти, як вас обрадує несподівана допомога з їх боку. Нехай помита тарілка, нагодована кішка і застелене ліжко стануть для вас таким сюрпризом. Не приховуйте своєї радості і не скупіться на похвалу.

5. Не розраховуйте на ідеальне виконання

Відразу очікувати, що дитина буде робити хатню роботу ідеально, не варто. Ні в якому разі не лайте її, навіть якщо після прибирання з'явилося додаткове сміття, яке вам доведеться прибирати. Звичайно, спочатку за маленькою дитиною доведеться багато чого переробляти, але це необхідний етап на шляху до прогресу.

6. Дайте розібратися самостійно

Якщо дитина довго виконує хатню роботу, не втручайтеся, не підганяйте і вже тим більше не лайте. Наберіться терпіння і дайте довести процес до фінішу. Інакше переляканий малюк в наступний раз відмовиться вам допомагати, а самій мамі доведеться завжди завершувати ініціативи дитини: адже в його голові не відкладеться той факт, що будь-яку розпочату справу повинно бути обов'язково закінчено.

7. Робота - не покарання

Хатня робота не повинна бути покаранням за погану поведінку. Дитина не повинна думати, що їй потрібно скласти іграшки або прибрати свої речі тільки тому, що вона щось накоїла.

Як обговорювати з дітьми їх почуття гніву

Способи керування емоціями, описані в цій статті, призначені для домашнього використання. Найбільше вони доречні для дітей молодшого шкільного віку, також їх можуть адаптувати педагоги, щоб допомогти дітям керувати гнівом під час перебування у школі.

Деяким дітям важко керувати своїм гнівом

Дітям не вистачає стратегій обмірковування ситуацій, які їх турбують. Часом їм складно зрозуміти, що примушує їх гніватись, і важко обговорювати свої почуття. Розмовляючи з дітьми про почуття гніву привітно та співчутливо, ви допомагаєте їм оволодіти ефективними способами керування гнівом і розвиваєте довірливі взаємини з ними.

Розмовляти про гнівні почуття найкраще тоді, коли дитина спокійна й перебуває в розслабленому стані. Коли негативні емоції вирують, дітям складно слухати й думати незворушно. Батьки й педагоги повинні спонукати дітей висловлювати свою точку зору, слухати їх з увагою та співчуттям.

Можливість розмовляти про почуття гніву дозволяє дітям відчувати, що їх розуміють і підтримують, а також допомагає думати більш спокійно та знаходити кращі рішення.

Як треба правильно обговорювати з дітьми їх гнівні почуття

Далі пропонуються приклади того, що повинні казати дитині батьки, коли відбувається такий сценарій. Дитина приходить зі школи незадоволена. Вона грубо поводиться з молодшим братом і починає сердитись, коли виявляє, що зникла її іграшка, після чого гнівається у відповідь на прохання матері допомогти їй по господарству. У свою чергу, мама делікатно, але твердо наполягає, щоб дитина розповіла, що насправді примусило її розсердитись. Потім вона спокійно обговорює з нею способи та прийоми, за допомогою яких вона може керувати своїми почуттями і в результаті впоратись із озвученою проблемою.

• Визнавайте гнів дитини та спонукайте її пояснювати вам, у чому справжня причина її почуттів: «Ти точно не сердишся? Ти виглядав по-справжньому розлюченим, коли прийшов додому».

• Ставтесь із розумінням до почуттів дитини, але не допускайте агресивної поведінки: «Отже, ти засмутився, тому що друг звинуватив тебе у пошкодженні його футбольного м'яча», «Ти, напевно, дійсно дуже розлютився, якщо так повівся зі своїм братом».

• Спитайте в дитини про наслідки її сердитої поведінки, які позначились на інших людях і на ній самій: «Що, на твою думку, відчував твій брат, коли ти кричав на нього?», «Як ти себе почував після цього?».

• Навчіть дитину керувати гнівом і потім закріпіть ці способи: «Що б ти міг зробити, щоби вгамувати своє почуття невдоволення, обдумати ситуацію?».

• Обговоріть способи розв'язання проблеми, яка призвела до гніву дитини: «Яким чином ти можеш залагодити конфлікт зі своїм другом?», «Що б ти сказав йому, щоб він зрозумів, як ти себе почуваєш?».

• Підтримайте спроби вашої дитини вирішити проблему: «Як відбулася розмова з другом?» і «Хочеш, щоб я допоміг (ла) тобі...?».

• Відзначте й похваліть дитину за докладені зусилля для керування гнівом: «Мені дуже подобається, що ти зберіг спокій, коли твій молодший брат узяв твої речі».

Як розмовляти з дітьми про погані новини

У процесі життя діти постійно зіштовхуються із психологічними травмами незалежно від того, наскільки батьки або вчителі намагаються захищати їх від «поганих новин». Замість того щоб лише захищати дітей від небезпек, насильства чи трагедій, що відбуваються навколо нас, дорослі повинні розмовляти з ними про те, що відбувається.

Така розмова може виявитись нелегкою, але якщо ви займете активну позицію, будете обговорювати складні події, використовуючи слова та фрази, що відповідають віку дитини, це допоможе їй відчути себе в безпеці та більш захищеною.

Скільки б дорослі не намагались уникати складних тем, діти часто самі дізнаються про те, що відбувається щось сумне чи страшне. Якщо дорослі не розмовляють з ними про це, діти можуть переоцінити масштаб нещастя або неправильно витлумачити мовчання дорослих. Тому першими піднімайте важкі теми при розмові з дітьми. Коли батьки проводять бесіди на важкі теми, вони тим самим демонструють дітям, що завжди готові прийти їм на допомогу й підтримати.

Проведіть бесіду

• Продумайте те, що ви хочете сказати. Цілком нормально буде заздалегідь продумати майбутню розмову перед дзеркалом або з іншим дорослим. Планування може полегшити бесіду, адже вам не доведеться придумувати й імпровізувати.

• Вибирайте спокійний момент. Наприклад, після вечері або під час приготування їжі. У цей час і в цьому місці ваші діти повинні перебувати в центрі вашої уваги.

• З'ясуйте, про що дитина вже знає. Наприклад, сталася стрілянина або вибухнула бомба в іншій країні, посилились бойові дії. Спитайте її: «Що ти чув про це?» й уважно слухайте. Слухайте, слухайте і ще раз слухайте.

• Діліться з дитиною своїми почуттями. Демонструвати дітям свої почуття нормально. Вони бачать, що ви теж людина. Крім того, вони отримують можливість звернути увагу, що навіть коли засмучені, ви можете опанувати себе і продовжувати розмову. Батьки часто чують: «Будьте зразком для наслідування». Так, це ж стосується й емоцій.

• Кажіть правду. Викладайте факти на зрозумілому дитині рівні. Немає потреби вдаватись у дрібні деталі.

• З маленькими дітьми вам, можливо, доведеться провести розмову про те, що означає смерть (людина більше нічого не відчуває: ні голоду, ні спраги, ні страху чи болю; ми її більше ніколи не побачимо, але можемо зберегти спогади про неї в наших серцях і думках).

• Кажіть «Я не знаю». Іноді відповіддю на запитання повинна бути фраза «Я не знаю». «Чому погані люди так зробили?». Тут буде доречним «Я не знаю».

• Насамперед заспокоюйте дітей. Наприкінці бесіди заспокойте своїх дітей і скажіть, що ви будете робити все можливе, щоб оберігати їх і стежити за ними. Переконайте їх у тому, що ви готові відповісти на будь-які запитання або порозмовляти на цю тему в майбутньому. Переконайте дітей, що ви любите їх.

​Бережіть себе

Обговорення та хвилювання із приводу поганих новин і трагедій можуть бути виснажливими. Подбайте про себе:

• Вимкніть телевізор.

• Відпочиньте.

• Займіться фізичними вправами.

• Робіть те, що підніме настрій вам і вашій родині.

​Звертайтесь по професійну допомогу

Ці поради та стратегії допоможуть вам провести дитину через кризу. Якщо ви відчуваєте, що не справляєтесь, перевантажені, ваша дитина демонструє постійні ознаки стресу або ажитації, вам варто розглянути можливість порозмовляти з кимось, хто міг би допомогти. Ліцензований фахівець у сфері психологічного (або, якщо потрібно, психічного) здоров'я, такий як психолог (або психотерапевт), може допомогти вам розробити відповідну стратегію подолання стресової ситуації.

70 способів весело провести час з дітьми

1. Спробуйте організувати домашній пікнік - повірте, це може бути дуже весело.

2. Використовуючи стільці, крісла і будь-які інші підручні матеріали, побудуйте фортецю з ковдр.

3. Знайдіть в Інтернеті інструкцію і зробіть зі старих шкарпеток симпатичних маленьких лялечок.

4. Організуйте вечірку з танцями під ваші улюблені мелодії.

5. Влаштуйте чайну церемонію. Подивіться на Youtube, як організувати все правильно.

6. Почитайте дітям вірші.

7. Пограйте в манікюрний кабінет: зробіть доньці гарний манікюр.

8. Зробіть власний буквар. Нехай дитина зробить фотографії речей, назва яких починається з певних літер алфавіту. Це будуть ілюстрації.

9. Пограйте в школу - нехай дитина спробує себе в ролі вчителя.

10. Перегляньте старі фотоальбоми - іноді так приємно зануритися в минуле.

11. Якщо є відеокамера, спробуйте зняти фільм про свою сім'ю.

12. Попросіть дітей намалювати їх улюблених персонажів з мультфільмів.

13. Пограйте в настільні ігри, наприклад, в «Монополію» або «Лото».

14. Помалюйте акварельними фарбами.

15. Сховайте де-небудь «скарби». Пограйте в шукачів скарбів.

16. Напечіть печива.

17. Пограйте в переодягання: спробуйте одягнутися, як відомі люди або ваші знайомі.

18. Навчіться робити пілотки з газети. У мережі нескладно знайти інструкцію.

19. Пограйте в хованки.

20. Навчіть дітей готувати якесь просте і смачне блюдо.

21. Організуйте вдома естафету або смугу перешкод, яку потрібно пройти.

22. Побудуйте разом фортецю для іграшок з картонних коробок і скотча.

23. Пограйте вдома в сніжки, використовуючи замість снігу шкарпетки.

24. Влаштуйте кіносеанс: насмажте попкорну, дістаньте коли, подивіться разом фільм.

25. Зробіть фігурки з тіста і спечіть їх.

26. Зробіть кілька веселих, смішних фотографій, і відправте їх електронною поштою близьким людям.

27. З великої картонної коробки зробіть імітацію автомобіля. Усередині коробки можна помістити сидіння для водія, а внизу вирізати дірки - для ніг. Ноги в цьому випадку будуть грати роль коліс автомобіля.

28. Зробіть листівки ручної роботи до наступного свята: з малюнками й аплікацією.

29. Пограйте в хрестики-нулики.

30. Зробіть з щільного картону свої власні пазли, розфарбуйте їх і потім виріжте.

31. Придумайте свою власну гру-змагання.

32. Намалюйте картини в подарунок для бабусь і дідусів.

33. Пограйте в активну гру. Наприклад, розкидайте по підлозі подушки. Вони будуть «безпечними острівцями», а решта підлогу - «лавою». Потрібно стрибати з подушки на подушку, не потрапляючи на підлогу.

34. Намалюйте на великому аркуші стовбур дерева і гілки. Намажте долоні зеленою фарбою і нашльопайте на гілках багато зеленого «листя», просто прикладаючи руки до паперу. Через багато років вам буде цікаво подивитися на відбитки крихітних долоньок.

35. Пострибайте на купі подушок, попередньо зібраних в одне місце з усього будинку.

36. Боулінг вдома. Візьміть різноманітні пластикові банки з ванни (шампуні, креми), розставте їх в одну лінію. Залишилося знайти невеликий м'яч, і ваш домашній боулінг готовий!

37. Вивчіть з дитиною нову пісню. Можна буде виконати музичний номер перед татом або іншими родичами.

38. Обклейте одну зі стін постерами із зображеннями улюблених героїв або акторів.

39. Зробіть намиста з бісеру і різнокольорових намистин. Для себе або кому-небудь в подарунок.

40. Організуйте своє власне шоу талантів. Нехай дитина продемонструє якийсь номер.

41. Зробіть снігопад в кімнаті - зі сніжинок, вирізаних з паперу.

42. Скоро чийсь день народження? Час готуватися, робити прикраси для дому. Зробіть гірлянду з різнокольорового паперу. Виріжте з паперу фігурки і скріпіть їх між собою.

43. Зліпіть зі спеціальної полімерної глини фігурки і запечіть їх у духовці, щоб вони затверділи.

44. Намалюйте і розфарбуйте улюблених героїв (з мультиків або книг) на папері, виріжте їх. Придумайте їм аксесуари: новий одяг (для дівчаток), машини і зброю (для хлопчиків). Пограйте в паперових ляльок.

45. Напишіть паперовий лист бабусі і дідусю. Сходіть разом його відправити.

46. Зробіть корону для принцеси або принца.

47. Змайструєте костюм супергероя з підручних дрібниць.

48. Переміряйте мамин або татов одяг.

49. Перегляньте сімейне відео.

50. Змайструєте і запустіть паперовий літак.

51. Почитайте дітям вголос їх улюблену книгу.

52. Придумайте і зробіть свій журнал - якщо дитина ще не вміє писати, об'єднайте ваші зусилля по його створенню.

53. Спечіть кекс. Нехай діти зроблять більшу частину роботи.

54. Разом заплануйте і підготуйте сімейний відпочинок.

55. Навчіть дітей зашивати дірки, наприклад, в шкарпетках.

56. Зробіть перестановку меблів в дитячій кімнаті.

57. Відкрийте домашнє какао-кафе. Какао в ньому можна подавати з зефірками, збитими вершками, з шоколадками - ваша фантазія нічим не обмежена.

58. Змайструйте пташину годівницю з пластикової пляшки. Насипте туди насіння і підвісьте за вікном.

59. Приготуйте міні-піци, використовуючи хліб, томатний соус, сир і будь-який інгредієнт до смаку. Готовність визначити просто - у міру плавлення сиру.

60. Дайте дітям спробувати себе в ролі візажистів - це буде дуже весело!

61. Пограйте в пацієнта і лікаря. Будь-якій дитині буде цікаво хоча б деякий час побути лікарем.

62. Мумія повертається - роль мумії може виконувати будь-хто. «Мумію» інші учасники гри обертають у багато шарів туалетного паперу.

63. Кидання м'ячів. Поставте кілька відер різного діаметру і запропонуйте дітям закинути в них м'ячі з різної відстані.

64. Запропонуйте дітям яскраву помаду, якою можна залишати сліди «поцілунків» на рідних і близьких.

65. Прочитайте дітям якусь простеньку розповідь, а потім запропонуйте їм спробувати себе в ролі театральних акторів.

66. Зіграйте з дітьми в продовольчий магазин. Товарами в магазині можуть бути заготовки з комори.

67. Прийміть ванну! Дозвольте дитині взяти з собою у ванну іграшки, які зазвичай не дозволяєте брати (важливо, щоб вони були водонепроникні!).

68. Влаштуйте генеральне прибирання разом. Звичайно, діти далеко не завжди люблять хатні справи. Проте, дуже важливо привчати дитину до допомоги вже в ранньому віці.

69. Намалюйте з дітьми комікси і розфарбуйте їх.

70. Дозвольте дитині самостійно вибрати і роздрукувати красиві кольорові картинки з інтернету.